За всієї поваги

ЄСПЛ уточнив, що ще може принизити гідність підозрюваного й коли суд не зобов’язаний переноси-ти слухання через нез’явлення адвоката.

Перебування в залі суду в металевій клітці вже визнавалося в Страсбурзі неналежними умовами участі в процесі. Тепер Європейський суд з прав людини розвинув тлумачення заборони катування та приниження гідності. Також він роз’яснив, чи завжди відсутність адвоката вважається порушен-ням права на захист.

Тортури у власних очах

У справі «Караченцев проти Росії» аналізувалося дотримання двох статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Петербуржець Сергій Караченцев, підозрюваний в здійсненні грабежу у складі організованої групи, поскаржився на таке, що принижувало його гідність, поводження й незабезпечення права на юридичну допомогу.

Перша частина скарги стосувалася його участі в судовому процесі за допомогою відеозв’язку зі слідчим ізолятором. Навіть перебуваючи під вартою, він був змушений сидіти в металевій клітці.

Як наголосив Суд у рішенні від 17.04.2018, ст.3 конвенції закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичної держави. Стаття забороняє застосування тортур, нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання незалежно від обставин і поведінки жертви (див. серед багатьох рішення у справі «Labita v. Italy»).

З одного боку, Суд відзначив, що допустимим може вважатися лише мінімальне обмеження прав і приниження гідності підозрюваного або підсудного. Оцінка цього мінімуму залежить, наприклад, від тривалості поводження, його фізичних і психічних наслідків й у деяких випадках — від статі, віку та стану здоров’я жертви (див., наприклад, рішення у справі «Jalloh v. Germany»).

Поводження вважається «таким, що принижує гідність», у розумінні ст.3 конвенції, коли мова йде і про демонстрацію відсутності поваги або нехтування гідності. Зокрема, коли дії викликають відчуття страху, туги або неповноцінності та здатні подавити моральний і фізичний опір людини.

При цьому публічний характер такого поводження може бути тільки важливим або обтяжливим чинником. Проте, зауважено в рішенні, відсутність гласності необов’язково перешкоджає тому, щоби поводження було визнане приниженням. На думку Суду, достатньо того, що жертва принижена у власних очах.

Виходячи з таких висновків, ЄСПЛ піддав критиці поміщення людини в металеву клітку в ході відеозв’язку зі слідчим ізолятором, розцінивши це як приниження й порушення ст.3 конвенції.

Утім, якщо у Страсбурзі продовжать розвивати цю концепцію, то цілком можуть бути визнані порушенням ст.3 конвенції відсутність у камерах ізоляторів окремих туалетів і душових. А неможливість скористатися послугами перукаря й візажиста, очевидно, здатна принизити власну гідність в очах більшості жінок.

Дві години на підготовку

Друга частина скарги стосувалася відмови в перенесенні слухань про подовження запобіжного заходу через хворобу адвоката. Засідання двічі відкладалося, але й в останній день дозволеного строку тримання під вартою адвокат до суду не з’явився. Призначений захисник також попросив про відстрочення для ознайомлення з матеріалами справи, але отримав лише дві години на підготовку.

ЄСПЛ відзначив, що не може покласти відповідальність за відсутність адвоката на владу, оскільки обвинувачений мав заздалегідь потурбуватися про заміну свого захисника. Врахувавши терміновість вирішення питання про подовження строку тримання під вартою, Суд погодився з тим, що новопризначений адвокат міг вивчити матеріали справи за відведений час із огляду на її невеликий обсяг. Отже, таке рішення суду саме по собі не є порушенням §4 ст.5 конвенції.

Також ЄСПЛ відхилив претензії стосовно неможливості обговорити лінію захисту в умовах, що забезпечують конфіденційність, а не безпосередньо в залі судових засідань. Заявник не надав доказів того, що його розмова із захисником могла бути підслухана. І до того ж у нього було достатньо часу, щоб найняти нового адвоката й поспілкуватися з ним до засідання.

Далі у Страсбурзі відзначили, що розгляд питання про затримання відбувався в присутності заявника та призначеного судом адвоката. Також не піддавалася сумніву якість правової допомоги, наданої новим захисником. Тому ЄСПЛ дійшов думки, що рішення про слухання за відсутності адвоката заявника було розумним і не порушувало справедливості розгляду.

Гнучкість заради швидкості

У цьому ж рішенні Суд нагадав, що при розгляді питання законності тримання під вартою процес мусить відповідати принципам змагальності й завжди забезпечувати рівність сторін. Це означає, зокрема, що затриманий повинен мати доступ до матеріалів розслідування, необхідних для оцінки законності затримання. Також йому потрібно дати змогу прокоментувати аргументи сторони обвинувачення.

ЄСПЛ згоден з тим, що на цьому етапі може знадобитись якась форма юридичного представництва затриманого, якщо він не може захистити себе належним чином або в разі інших особливих обставин (див. рішення від 25.10.2007 у справі «Лебедєв проти Росії» з подальшими рекомендаціями).

У той же час Суд констатував, що ст.5 конвенції не містить будь-якої конкретної згадки про право на юридичну допомогу в цьому питанні. Гнучкість процедурних вимог, передбачених ст.5 конвенції, пояснюється різницею цілей судового розгляду. Водночас порівняно зі ст.6 конвенції висуваються суворіші вимоги до швидкості судового втручання.

Тому, відзначає ЄСПЛ, «як правило, суддя може ухвалити рішення, не чекаючи, поки затриманий одержить юридичну допомогу, а влада не зобов’язана надавати йому безоплатну юридичну допомогу в контексті процедур затримання» (див. рішення у справі «Лебедєв проти Росії»).

Таким чином, конвенційні гарантії не завжди можуть бути ширшими за права, встановлені національним законодавством. Одначе точно не повинні порушуватися в тих випадках, коли на національному рівні не відображені належним чином.