Закони в’язниці

Приватне життя затриманих не може обмежуватися правилами ізоляторів

Під час перебування під вартою арештант був позбавлений майже всіх прав. В Європі контраргументи уряду перестали бути дієвими, і потерпілий отримав справедливу компенсацію.

Незмінні тортури

Європейський суд з прав людини вже не здивуєш жахливими умовами тримання в слідчих ізоляторах і тюрмах. Справа «Liu v. Russia» — історія про 35 днів арешту без вільного доступу до води, без нормального ліжка, можливості наодинці задовольняти свої фізичні потреби та про перебування в постійному холоді, одноразове харчування та велику компанію в камері.

Подібні справи часто спричиняють компенсацію за порушення майже всіх складових ст.3 («Заборона катування») Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Шанс на відшкодування, на жаль, стає реальним лише в разі скарги до міжнародних установ, оскільки представники влади в рідній країні наполягають на задовільних умовах тримання під вартою. Натомість ЄСПЛ визнав атмосферу, в якій перебував заявник, неадекватною та такою, що суперечить конвенції.

Сімейні цінності

Виявилося, що під час арешту знехтували також правом людини на особисте життя, забороняючи дружині відвідувати затриманого. Закріплену в ст.8 конвенції повагу до сімейного життя громадянина перекрили внутрішні правила центру тримання під вартою, які не передбачали візитів родичів.

Представники уряду, розуміючи несправедливість такої заборони, зауважили, що реалізувати своє право заявник міг під час судових засідань, на які приходила його друга половина. До того ж оскаржити це питання варто було за допомогою внутрішньодержавних інструментів, оскільки Суд не раз зобов’язував спочатку використовувати засоби захисту, передбачені національною правовою системою, і тільки потім звертатися в Страсбург.

Там, спростувавши факт незвернення заявника до державних органів, наголосили на застосуванні вищевказаного правила без зайвого формалізму та з урахуванням контексту захисту прав людини. Правило передбачає винятки, які можуть бути виправданими конкретними обставинами кожної справи. А щодо побачень під час судових засідань ЄСПЛ у рішенні від 10.04.2018 зазначив, що вони не можуть розцінюватись як візити членів сім’ї.

Практика постійно підтверджує, що тримання під вартою тягне за собою обмеження приватного й сімейного життя. Проте це не означає, що влада може забувати про такі права ув’язненого. Тобто положення, на яких ґрунтувалася відмова у відвідуванні чоловіка, нівелюють право на верховенство закону в демократичній державі.