Не повідомлений, отже, не підозрюваний

У випадку порушення процедурних аспектів право на оскарження має виникати негайно

Віолета МОНАСТИРСЬКА, юрист правової корпорації «Татаров, Фаринник, Головко»

15 березня набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу, якими передбачено право оскаржувати повідомлення про підозру. Цю новелу, як і деякі інші, юридична спільнота сприйняла неоднозначно, а практика її застосування почне формуватися тільки у найближчі кілька місяців. Але дещо можна сказати вже зараз.

  А Генпрокурор — проти!

Так, зміни до ст.303 КПК наділяють підозрюваного, його представника чи захисника правом оскаржити повідомлення про підозру: через місяць у разі підозри у вчиненні кримінального проступку або через два — у разі підозри у скоєнні злочину, але не пізніше від закриття прокурором провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.

Проте такі нововведення підтримали не всі. Зокрема, в пояснювальній записці до проекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення кримінального судочинства» (№7547) наголошувалося, що «зміни до КПК в частині можливості оскарження до слідчого судді повідомлення про підозру повертають правила кримінального процесу, які діяли до 2012 року, коли була поширена практика давання хабарів за скасування постанови про порушення кримінальної справи». Його автори вважали недоцільним наділення слідчого судді повноваженнями щодо контролю за діяльністю слідства та прокуратури, бо, мовляв, «це порушує принцип незалежності сторони обвинувачення у своїй діяльності».

Аналогічні аргументи наводив і Генеральний прокурор, який вважає, що можливість оскарження повідомлення про підозру негативно вплине на розслідування проти чиновників. Адже законодавство нібито дозволятиме «відкупитися» від досудового розслідування.

Проте новели щодо можливості оскарження повідомлення про підозру слід розглядати комплексно, а не тільки з огляду на потенційні корупційні ризики.

Місяць під обмеженнями

На користь цього права можна сказати таке.

Повідомлення про підозру, складене та вручене неуповноваженими особами, не може вважатися законним, воно не має передбачених КПК ознак процесуального документа, який засвідчує факт повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. За таких обставин воно не може породжувати відповідних правових наслідків.

У момент набуття особою статусу підозрюваного на неї покладається низка процесуальних обов’язків, зокрема в частині застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Якщо ж особі не повідомили про підозру у встановленому законодавством порядку (тобто має місце формальне порушення процесуальних аспектів вручення повідомлення), то незаконними є і заходи забезпечення. В такому разі підозрюваному має бути надано право оскаржити повідомлення про підозру відразу, бо відповідні запобіжні заходи можуть бути обрані й до спливу двох чи одного місяця.

Між іншим, нині можна навести достатню кількість прикладів із судової практики, коли слідчий суддя скасовує повідомлення про підозру у зв’язку з порушенням процесуального порядку його вручення.

Обов’язок щодо ефективного, швидкого та всебічного розслідування покладений на орган обвинувачення. У зв’язку із цим видається логічним таке: якщо сторона обвинувачення не «вклалася» у встановлені законом строки, то підозрюваний отримує право оскаржити повідомлення (саме зі «змістовного» погляду). Натомість раніше особа, якій вручили необґрунтоване повідомлення, не мала можливості оскаржити його з підстав невмотивованості та необґрунтованості.

Однак орган обвинувачення може повторно повідомити особі про підозру — після скасування повідомлення в судовому порядку. Адже чинний КПК не містить обмежень щодо «кількості» повідомлень про підозру, вручених одній особі.

Оптимальний баланс

До недоліків нововведення можна віднести ризик недобросовісного оскарження та можливість уникнути відповідних процесуальних обов’язків на досудовому розслідуванні. Проте передбачення можливості оскарження повідомлення про підозру є прогресивним кроком, який сприятиме кращому захисту прав у кримінальному провадженні.

Нині, по суті, захист обмежений у цьому, що має наслідком неможливість оскарження статусу підозрюваного. Більше того, у випадку порушення процедури вручення повідомлення про підозру необхідно закріпити можливість його оскарження негайно, а не після спливу певного часу.

У цілому ж спроби законодавця вдосконалити стандарти досудового розслідування слід схвалити. Проте пошуки оптимального варіанта правового регулювання ще тривають.