Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Страсбурзький суд визнає провокацію злочину протиправною. Однак не забороняє пасивних дій правоохоронців щодо вчинення контрольованого порушення. Щодо українських реалій, то є п’ять умов, які відрізняють правомірні дії від провокації.
Ці п’ять умов виокремив після аналізу практики ЄСПЛ директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк. Про них він розповів на експертному обговоренні «Виконання спеціального завдання і провокація підкупу: де проходить межа?», організованому ЦППР та Антикорупційною ініціативою ЄС в Україні.
По-перше, застосування такого методу має бути визначене законом. Це врегульовано ст.272 Кримінального процесуального кодексу та ст.8 закону «Про оперативно-розшукову діяльність», яка надає право підрозділам, що здійснюють ОРД, виконувати спецзавдання.
По-друге, не допускається підбурювання до скоєння злочину з метою подальшого його викриття. Зокрема, така позиція викладена у рішенні ЄСПЛ від 9.06.98 у справі Teixeira de Castro v. Portugal, а також у пізніших вердиктах.
По-третє, потрібні запобіжні механізми від неправомірного використання повноважень, у тому числі у вигляді судового контролю. Тобто спеціальне завдання не може виконуватися за простим адміністративним рішенням самого виконавця або його безпосереднього керівника. Має бути санкція прокурора, а ще краще — слідчого судді.
По-четверте, дії правоохоронців мають бути спрямовані на запобігання, попередження злочинної діяльності, про що сказано в рішенні ЄСПЛ у справі Miliniene v. Lithuania.
І п’ята умова: слідство в цілому має проводитися пасивно, тобто слід виключити повторні пропозиції хабара, наполегливі нагадування, тим більше примус, погрози тощо. Про це, зокрема, йдеться в рішенні ЄСПЛ у справі Ramanauskas v. Lithuania.
Повністю статтю про те, коли таємний агент стає провокатором і перетворюється на злочинця, читайте у свіжому номері газети «Закон і Бізнес».
Джерело: Закон і Бізнес
_03_03.png)
