Шукайте депозит у суді

Експерти проаналізували можливості ефективного захисту інвестицій

У нашій державі склалася ситуація, що і заробляти, і зберігати кошти виявляється досить ризикованим. Якщо ж підприємцеві вдається і те, й інше, він стає об’єктом пильної уваги податкових органів. Коли справа доходить до суду, ніхто не може гарантувати належного захисту інтересів бізнесу.

Прямцем до суду

Намагання України позиціонувати себе як країну з розгалуженою системою банків зазнали краху. За роки незалежності не витримали фінансового напруження та стали банкрутами близько 100 фінансових установ. Причому до 2013 р. ринок полишили тільки 34 банки, інші зникли за останні 4 роки.

Аби пом’якшити удар, якого зазнали вкладники, а також усунути банки, не здатні надавати послуги належним чином, держава створила Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, до повноважень якого входить виведення неплатоспроможних суб’єктів з ринку. За задумом законодавця, ліквідуючи банк, фонд має відшкодувати кошти вкладникам. Але на практиці отримати свої крівні виходить не завжди. Тож правники пройнялися запитанням: а чи не варто обійти ФГВФО та спробувати одержати гроші в інший спосіб?

Про це фахівці дискутували під час ІІ фінансового форуму, ініційованого Асоціацією адвокатів України.

Серед іншого було запропоновано кілька альтернативних варіантів. Зокрема, йдеться про звернення до суду з позовом проти НБУ. Мінусом є те, що звернутись із таким позовом можна лише протягом 6 місяців з моменту введення в неплатоспроможний банк тимчасової адміністрації. А більшість фізичних осіб — вкладників не дізнаються про це своєчасно. Судова практика щодо поновлення процесуальних строків у такому випадку є неоднорідною.

Право інвестора

Також можна спробувати стягнути неповернутий вклад безпосередньо з держави. Проте це вдасться зробити тільки після отримання рішення щодо неправомірності дій регулятора стосовно визнання банку неплатоспроможним. Також не завадить ініціювати кримінальне переслідування топ-менеджменту збанкрутілої фінансової установи. Проте в українських реаліях це практично безперспективно.

До слова, не лише клієнти банків, а й самі фінустанови, які не згодні полишати український ринок, не гребують оскарженням дій НБУ. Нині близько 20 таких суб’єктів намагаються довести свою платоспроможність у судовому порядку, і 11 із них досягли певного успіху. 4 слухання вже відбулись у Верховному Суді України.

Одна з них — справа банку «Союз». Нацбанк звинуватив скаржника в порушенні правил фінансового моніторингу й ініціював процедуру ліквідації. Дії НБУ та фонду були оскаржені акціонером банку, тож основним питанням, на якому зосередився ВСУ, стало: чи може акціонер виступати позивачем у такій категорії справ? Річ у тім, що в ст.79 закону «Про банки та банківську діяльність» ідеться про те, що рішення про визнання суб’єкта неплатоспроможним або про його ліквідацію може бути оскаржене ним самим або ж у частині, яка зачіпає інтереси осіб, що підпадають під наглядову діяльність, — цими особами.

Вивчивши матеріали справи, ВСУ звернув увагу на те, що, коли ініціюється процедура ліквідації чи вводиться тимчасова адміністрація, повноваження органів правління припиняються або зупиняються. Відповідно, банк, як товариство, не може оскаржити дії НБУ. Бо місце органів управління, призначених акціонерами, займають органи, що входять у структуру фонду. За таких умов виникає конфлікт інтересів — тимчасовій адміністрації невигідно оскаржувати рішення Нацбанку про своє призначення.

Водночас ВСУ не став виносити остаточного рішення у справі, а направив її на новий розгляд.

Без будь-яких гарантій

А ось у справі банку «Преміум» ВСУ дійшов висновку, що акціонер не може оскаржувати дії НБУ. Беручи до уваги таку різноплановість позицій найвищої інстанції країни, юридична спільнота очікує, аби крапку в цьому спорі поставив Європейський суд з прав людини.

Водночас є ще один нюанс, який може нівелювати зусилля правників: скасування судом постанови регулятора про виведення неплатоспроможного банку з ринку не гарантує поновлення діяльності фінустанови, оскільки законом такого не передбачено.

Розбіжності в судовій практиці та прогалини в законодавстві призводять до того, що ряди платників податків в Україні стрімко рідіють. І заробляння, і зберігання грошей супроводжується чималими ризиками. Якщо ж і перше, і друге вдається, підприємець опиняється під прицілом у податківців. Чи може бізнес в Україні успішно розвиватися? Це запитання, кажуть фахівці, не прояснює ні судова реформа, ні реформа банківської сфери, оскільки, як правило, аспекти, пов’язані з фінансами, — у політичній площині.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Які тенденції характерні для спорів за участю фіскальних органів та НБУ?

Оцінками того, чи варто українському бізнесу розраховувати на ефективний захист власних інтересів у суді, як відстояти свої права в спорі з фіскальними органами, чому наявність іноземного інвестора не гарантує захисту інвестицій та як не перегнути палицю із судовим захистом, з редакцією «ЗіБ» поділились експерти.

«Права платників податків стало відстоювати легше»

МаринаСАЄНКО, 
член правління Асоціації адвокатів України, голова організаційного комітету ІІ фінансового форуму ААУ:

— Ефективність захисту в податкових спорах — один з аспектів проблеми, яку ми бачимо внаслідок судової реформи. Наразі спостерігаємо шалений кадровий голод у судах, який не оминув і столиці. А це, відповідно, впливає на дотримання процесуальних строків. Утім, щодо спорів з фіскальними органами маю відзначити: в адміністративних судах, починаючи від першої інстанції та закінчуючи Вищим адміністративним судом, намітилася позитивна тенденція, завдяки якій права платників податків стало відстоювати набагато легше. Адміністративна юрисдикція завжди готова до діалогу. Її представники охоче беруть участь у професійних дискусіях. Як негативну тенденцію можна відмітити практику Верховного Суду України стосовно фіктивних контрагентів, яких платник податків у принципі не в змозі перевірити на момент укладення угоди. Тобто операції платника можуть бути реальними, але, якщо буде вирок щодо фіктивності суб’єкта господарювання, який навіть не є його безпосереднім контрагентом, це призведе до негативних наслідків. Зазначена позиція дуже спірна. Завдання адвокатури — змінювати цю практику для того, щоб платники могли відстоювати свої права.

«Для захисту інвестицій краще використовувати голландські структури»

МиколаЛІХАЧОВ, 
радник АО Spenser & Kauffmann:

— Бізнес, який має у своїй структурі іноземного інвестора, може розраховувати на захист, гарантований конвенцією про двосторонній захист інвестицій. Це чітко регламентує таку позицію: коли мають місце незаконні утиски іноземного інвестора, безперечно, інвестор може отримати захист, якщо така конвенція є. Наприклад, із Кіпром зазначеної конвенції Україна не має. Тому багато інвестицій, які робляться через Кіпр, завдяки сприятливій податковій системі між Україною та Кіпром під захист інвестицій не підпадають. Для захисту інвестицій краще використовувати голландські структури, де, крім іншого, ще й сприятливі податкові умови.

 «НБУ допускає істотні порушення регулятивних норм»

СергійПАПЕРНИК, 
керівник банківської та фінансової практикиFinTech ЮФ Evris:

— Практика показує, що всі 6 банків, визнаних Нацбанком проблемними, успішно відстояли своє право не бути такими в судовому порядку. Таким чином, можна говорити про те, що НБУ при визнанні банку неплатоспроможним допускає істотні порушення регулятивних норм, які визначають цей порядок. Судові рішення на користь банків говорять про те, що відстояти свої права та інтереси в усіх трьох інстанціях реально.

Однак це зовсім інша лінія захисту. Той же банк Unison, наскільки мені відомо, використовував суди як додатковий засіб захисту, водночас намагаючись переконати НБУ у своїй платоспроможності: надавав документи, збільшував капітал. Тому варто зважити, чи не заважатиме агресивний судовий захист більш продуктивним перемовинам з регулятором.