Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Страховик винної у ДТП особи відшкодовує витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом, в межах сум, зазначених у полісі, а різницю — особа, яка завдала збитків. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №914/1319/16.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
14 червня 2017 року м.Київ №914/1319/16
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого —БЕРДНІКІ.С.,
суддів: ЄМЦЯ А.А., ЖАЙВОРОНОК Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою приватного акціонерного товариства акціонерної страхової компанії «Скарбниця» про
перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду від 26.12.2016 у справі №914/1319/16 за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до приватного акціонерного товариства акціонерної страхової компанії «Скарбниця» про стягнення суми,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2016 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ПрАТ АСК «Скарбниця» про стягнення 67313,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів від 30.04.2013 №059476 у зв’язку з настанням страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди) виплатив власникові застрахованого транспортного засобу, який було пошкоджено, страхове відшкодування в розмірі 67313,63 грн.
Цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи застраховано ПрАТ АСК «Скарбниця» за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №**.
Виплативши страхове відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» просило стягнути з ПрАТ АСК «Скарбниця» 67313,63 грн. реально сплаченого страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 5.07.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 1.11.2016, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ АСК «Скарбниця» на користь ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» 66313,63 грн. страхового відшкодування та 1357,52 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ВГС постановою від 26.12.2016 залишив без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1.11.2016.
У заяві про перегляд постанови ВГС від 26.12.2016, поданої з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.11116Господарського процесуального кодексу, ПрАТ АСК «Скарбниця», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень закону «Про обов’язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просить скасувати зазначену постанову ВГС, а справу направити на розгляд до суду касаційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів ПрАТ АСК «Скарбниця» посилається на постанови ВГС від 8.08.2016 у справі №910/32969/15, від 12.07.2016 у справі №910/30737/15, від 15.11.2016 у справі №910/7240/16, від 16.11.2016 у справі №910/5587/16, від 2.02.2017 у справі №910/16335/16, від 15.02.2017 у справі №910/10111/16.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені у заяві обставини, Судова палата у господарських справах ВСУ вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 3.08.2013 на автодорозі М-12 Стрий — Тернопіль — Кіровоград — Знам’янка (через Вінницю) близько 6:20 відбулося зіткнення автомобіля марки OPEL VIVARO L1Н1, державний реєстраційний №*, під керуванням Особи 6 (належить Особі 6) та автомобіля марки SCANIA R380LA, державний реєстраційний №**, з напівпричепом KRONE під керуванням Особи 7 (транспортний засіб належить ТОВ «Глобал юніверсал лоджистик лімітед»).
Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 9.09.2013 у справі №456/4676/13-п Особу 6 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративні правопорушення, та накладено на цю особу адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 350,00 грн.
1 9.07.2013 між ПрАТ АСК «Скарбниця» (страховик) і Особою 6 (страхувальник) оформлено поліс №*, відповідно до якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю, становить 100000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну, — 50000,00 грн., розмір франшизи — 1000,00 грн.
Відповідно до умов поліса забезпечений транспортний засіб OPEL VIVARO L1Н1, рік випуску 2007, тип В2, номерний знак №1, номер кузова №3. Строк дії полісу — з 19.07.2013 до 10.07.2014.
30.04.2013 між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (страховик) і ТОВ «Глобал юніверсал лоджистик лімітед» (страхувальник) укладено договір №059476, відповідно до якого страхова сума становить 300000,00 грн.
За умовами договору №059476, застрахований транспортний засіб — SCANIA R380LA, державний реєстраційний №**, номер кузова №*, рік випуску
На час ДТП водій Особа 7 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Глобал юніверсал лоджистик лімітед», яке є власником автомобіля SCANIA R380LA, державний реєстраційний №**. 22.08.2013 складено звіт №1361 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля SCANIA R380LA, державний реєстраційний №**, внаслідок пошкодження у ДТП, станом на 8.08.2013 та висновок експертного дослідження №23. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля SCANIA R380LA становить 96162,33 грн. (ремонтна калькуляція від 26.08.2013).
ТОВ «Глобал юніверсал лоджистик лімітед» звернулося до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку за договором №059476.
За наслідками розгляду ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» заяви потерпілої сторони страхова компанія кваліфікувала її як страховий випадок, а на підставі страхового акта від 18.09.2013 №*, розрахунку страхового відшкодування до цього страхового акта, звіту від 22.08.2013 №1361 та висновку експертного дослідження від 22.08.2013 №23 виплатила страхове відшкодування у розмірі 67313,63 грн.
Оскільки ПрАТ АСК «Скарбниця» не задовольнило вимогу ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» від 11.10.2013 №6625-31 про відшкодування виплаченої позивачем за договором добровільного майнового страхування страхової суми, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до суду із зазначеним позовом.
ВГС погодився з висновками судів апеляційної та першої інстанцій про те, що з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування витрат, пов’язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, зменшене на суму франшизи, без урахування ліміту відповідальності згідно із законом «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У справах №910/32969/15, №910/30737/15, №910/7240/16, №910/5587/16, №910/16335/16, №910/10111/16, копії постанов у яких надано для порівняння, при вирішенні спорів за позовом страховика, який виплатив страхове відшкодування, до страховика винної особи про стягнення виплаченого страхового відшкодування ВГС виходив із ліміту відповідальності відповідача, встановленого ст.22 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (постанови від 12.07.2016, 8.08.2016, 15.11.2016, 16.11.2016, 2.02.2017, 15.02.2017).
Таким чином, має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах ВСУ виходить із такого.
За змістом ст.980 Цивільного кодексу, ст.4 закону «Про страхування», залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями ст.999 ЦК і стст.6, 7 закону «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов’язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Статтею 27 закону «Про страхування» та ст.993 ЦК визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, у справі, що розглядається, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (позивач), здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набуло прав потерпілої особи у межах здійсненої виплати.
Судами встановлено, що на час настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, була застрахована відповідачем ПрАТ АСК «Скарбниця» на підставі поліса №АС/3798096.
Згідно з ч.2 ст.999 ЦК до відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено ч.3 ст.985 ЦК, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією, ЦК, законами «Про страхування», «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом п.2.1 ст.2 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства, то застосовуються норми цього закону.
За загальним правилом, згідно з положеннями ст.1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Однак спеціальні норми закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особі, яка завдала цю шкоду і застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема:
Положеннями п.22.1 ст.22 зазначеного закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Отже, виконання обов’язку щодо відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, законом «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим законом та договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом з тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено ст.1194 ЦК, згідно з якою особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми п.22.1 ст.22 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов’язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, а різницю між реальними збитками і сумами в межах ліміту відповідальності на підставі ст.1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Ураховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв’язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов’язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв’язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.
За таких обставин суди всіх інстанцій у справі, яка розглядається, неправильно застосували норми матеріального права, не врахували обсягу відповідальності страховика за полісом обов’язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам і дійшли помилкового висновку про обов’язок відповідача відшкодувати позивачеві шкоду без урахування ліміту його відповідальності, виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат із виплати страхового відшкодування.
У зв’язку з наведеним всі судові рішення, постановлені у справі, підлягають скасуванню.
Відповідно до вимог ст.11123 ГПК ВСУ розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
Відсутність у ВСУ процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи, зокрема щодо правильності здійснення розрахунків грошових вимог, заявлених до стягнення, перешкоджає ухваленню нового рішення, тому справа підлягає переданню на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись п.6 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.11116, 11123, 11124, 11125ГПК, Судова палата у господарських справах ВСУ
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ПрАТ АСК «Скарбниця» задовольнити частково.
Постанову ВГС від 26.12.2016, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1.11.2016, рішення Господарського суду Львівської області від 5.07.2016 у справі №914/1319/16 скасувати, а справу передати на розгляд до Господарського суду Львівської області.
Постанова є остаточною й може бути оскаржена
тільки з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.11116 ГПК.
_03_03.png)
