Коли суддю 100% треба звільняти, - позиція ВСУ

Відмова в доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом, унеможливлює подальше виконання суддею своїх обов’язків у зв’язку з тим, що такі дії судді підривають довіру до нього як до носія влади та принижують авторитет судової влади в цілому. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №800/499/15.

                                    Верховний Суд України

                                            Іменем України

                                               Постанова

27 червня 2017 року                          м.Київ                               №800/499/15

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — ВОЛКОВА О.Ф., 
суддів: ГРИЦІВА М.І., КРИВЕНДИ О.В., ПРОКОПЕНКА О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 8 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року Особа 8 звернувся до Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Особи 8 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги» від 24.12.2015 №1202/0/15-15.

На обґрунтування заявлених вимог зазначає, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним та політично мотивованим, таким, що не відповідає позиціям, викладеним у рішенні Європейського суду з прав людини від 9.01.2013 у справі «Oleksandr Volkov v. Ukraine».

Посилається на безпідставне незастосування ВРЮ положень п.5 абз.2 ч.6 ст.93 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VІ (у редакції, що діяла на момент прийняття скарги), оскільки в скарзі на дії судді Особи 8 Хмельницька міська рада посилалася лише на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому відповідач повинен був повернути скаргу без розгляду, а не, на порушення ст.124 Конституції, переглядати судові акти, керуючись повноваженнями суду вищої інстанції. ВРЮ незаконно давала оцінку діям тільки одного судді, оскільки процесуальні документи, на які скаржиться Хмельницька міська рада, прийняті та підписані колегією суддів відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу.

Вважає також, що відповідач безпідставно застосував найтяжче дисциплінарне стягнення до судді, який працює на посаді 27 років, має позитивну характеристику та до якого не застосовано жодного дисциплінарного стягнення, через винесення абсолютно законних процесуальних документів, і ВРЮ не допустила можливості застосувати інший вид дисциплінарного стягнення, що є порушенням принципу пропорційного застосування стягнень.

Крім того, позивач посилається на недотримання відповідачем процедури здійснення розгляду дисциплінарної справи та порушення річного строку застосування дисциплінарного стягнення до судді.

Суд установив, що Особа 8 з грудня 1988 року обіймав посади державного арбітра, арбітра, судді Господарського суду Донецької області. Постановою ВР «Про обрання суддів» від 12.07.2001 №2669-ІІІ обраний на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду безстроково. Постановою ВР «Про обрання суддів» від 19.02.2009 №1030-VІ обраний на посаду судді ВГС безстроково.

13.06.2014 до ВРЮ надійшло звернення народного депутата VII скликання І.Сабія від 27.05.2014 та 9.07.2014 — звернення Хмельницької міськради від 27.05.2014 щодо порушення суддею ВГС Особою 8норм процесуального законодавства під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі №20/5025/2131/11 (ухвали ВГС від 25.06 та 16.08.2012 про повернення касаційних скарг).

У вказаних зверненнях заявники просили ВРЮ притягнути Особу 8 до відповідальності у зв’язку з упередженістю та безпідставною відмовою в допуску до правосуддя.

10.11.2015 дисциплінарна секція ВРЮ ухвалила висновок, яким рекомендувала ВРЮ постановити ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Особи 8. За результатами розгляду звернень та висновку ВРЮ 17.11.2015 постановила ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно зазначеного судді.

Член ВРЮ О.Маловацький за наслідками розгляду дисциплінарної справи склав висновок від 23.11.2015, яким запропонував дисциплінарній секції рекомендувати ВРЮ внести подання до ВР про звільнення Особи 8 з посади судді за порушення присяги.

На засіданні 1.12.2015 дисциплінарна секція дійшла висновку, згідно з яким рекомендувала ВРЮ внести подання до ВР про звільнення Особи 8 з посади судді ВГС за порушення присяги.

За результатами розгляду дисциплінарної справи ВРЮ 24.12.2015 прийняла рішення №1202/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Особи 8 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги».

Як зазначено у вказаному рішенні, до ВГС 20.06.2012 надійшла касаційна скарга Хмельницької міськради на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 у справі №20/5025/2131/11, яка була передана судді Особі 8для вирішення питання про прийняття її до провадження.

Ухвалою від 25.06.2012 колегія суддів ВГС під головуванням судді Особи 8 касаційну скаргу Хмельницької міської ради повернула у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірах.

Зазначена ухвала мотивована тим, що згідно з положеннями п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.93 №15 (яка на час винесення ухвали зберігала чинність відповідно до інформаційного листа ВГС від 21.11.2011 №01-06/1625/2011), при перерахуванні судового збору з рахунку платника додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: «Зараховано в дохід бюджету грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. Зазначена вимога скаржником не дотримана, оскільки на звороті платіжного доручення від 4.05.2012 №583 відсутній вищевказаний напис.

Хмельницька міська рада 6.07.2012 повторно звернулася до ВГС із касаційною скаргою №02-15-1429 у справі №20/5025/2131/11, а також із заявою про поновлення строку на подання касаційної скарги, про що свідчать відповідні відмітки на касаційній скарзі та заяві про поновлення строку для подання касаційної скарги. До ВГС касаційна скарга та заява надійшли 14.08.2012.

Колегія суддів ВГС під головуванням судді Особи 8ухвалою від 16.08.2012 відмовила Хмельницькій міськраді у відновленні пропущеного строку для подання касаційної скарги та повернула її скаржнику.

Ухвала суду мотивована тим, що недодержання скаржником вимог ст.111 ГПК щодо форми та змісту касаційної скарги протягом установленого процесуального строку для касаційного оскарження акта суду попередньої інстанції не є поважною причиною пропуску такого строку, а отже, не може бути підставою для його поновлення. Інших причин, які є дійсно непереборними і які не залежали від волі скаржника, останній не навів, а тому колегія суддів не знайшла підстав для відновлення пропущеного скаржником строку на касаційне оскарження.

З аналогічних підстав ухвалами колегії суддів ВГС у складі суддів Особи 8, Особи 14, Особи 11 від 25.06.2012 повернуто касаційні скарги Виконавчого комітету Хмельницької міськради та прокуратури Хмельницької області. Виконавчий комітет Хмельницької міськради та прокуратура Хмельницької області повторно звернулися до суду з касаційними скаргами та заявами про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Ухвалами від 16.08.2012 колегія суддів під головуванням судді Особи 8 за участю суддів Особи 15та Особи 11 відмовила ВК Хмельницької міської ради та прокуратурі Хмельницької області в поновленні строку на касаційне оскарження у зв’язку з тим, що недотримання ст.111 ГПК щодо форми та змісту касаційної скарги не є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.

Хмельницька міська рада звернулася до ВСУ із заявою про перегляд ухвал ВГС від 25.06 та 16.08.2012 у справі №20/5025/2131/11, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою від 24.12.2012 у справі №20/5025/2131/11 Хмельницькій міськраді відмовлено в допуску до провадження у ВСУ, оскільки ч.1 ст.111¹⁶ ГПК не передбачено перегляд рішень суду касаційної інстанції в разі неоднакового застосування норм процесуального права.

ВРЮ у своєму рішення зазначала, що на день звернення Хмельницької міськради із касаційною скаргою ні ГПК, ні закон «Про судовий збір» від 8.07.2011 №3674-VI, ані інформаційні листи ВГС (від 21.11.2011 №01-06/1625/2011 та від 4.03.98 №02-5/78) не містили імперативної норми, якою б на особу, яка подає касаційну скаргу, покладався обов’язок отримання на звороті платіжного доручення відмітки про зарахування в дохід держави судового збору як передумови для прийняття господарськими судами до провадження касаційних скарг.

Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16.02.2011 №106 контроль за справлянням платежів за кодом класифікації доходів бюджету 22030000 «Судовий збір» здійснюється, зокрема, ВГС.

Отже, ВГС відповідно до вказаної постанови КМ самостійно здійснював контроль за надходженням судового збору до державного бюджету за подання до суду касаційних скарг, а тому правової підстави для залучення Хмельницької міськради до перевірки зарахування судового збору до бюджету не було.

Під час вирішення питання про прийняття до провадження касаційної скарги від 4.05.2012 №12-1429-0215 Хмельницької міськради колегія суддів під головуванням судді Особи 8, як установила ВРЮ, без будь-якого посилання на чинні норми закону ухвалою від 25.06.2012 у справі №20/5025/2131/11 повернула вказану касаційну скаргу Хмельницької міської ради. Аналогічні дії були вчинені під час постановлення ухвал від 25.06.2012 за наслідком розгляду касаційних скарг ВК Хмельницької міської ради та прокуратури Хмельницької області з єдиною відмінністю, що підставою для повернення касаційної скарги прокуратури була помилка в індексі отримувача касаційної скарги.

ВРЮ в рішенні від 24.12.2015 дійшла висновку, що суддя Особа 8 допустив істотне порушення норм процесуального законодавства (ст.44 ГПК в редакції, яка діяла на день постановляння вказаних ухвал), непропорційно обмежив право Хмельницької міськради на касаційне оскарження судового рішення, що порушує саму суть такого права, чим допустив порушення права доступу до суду в розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Унаслідок його неправомірних дій як головуючого у справі Хмельницьку міську раду було позбавлено права на касаційне оскарження. Суддя Особа 8 під час винесення ухвал від 25.06.2012 у справі №20/5025/2131/11 діяв несумлінно та недбало поставився до виконання обов’язків судді, а прийнявши ухвалу від 16.08.2012, істотно порушив норми процесуального права при здійсненні правосуддя, зокрема відмовив у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, розуміючи, що цим самим продовжує порушення процесуального законодавства, вчинені під час постановлення ухвал від 25.06.2012, чим порушив принцип законності та справедливості, а розуміючи наслідки таких дій, діяв необ’єктивно та упереджено.

Вказані дії судді Особи 8 ВРЮ були кваліфіковані як порушення присяги судді щодо вчинення діянь, що встановлені абз.1 ч.2 ст.32 закону «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.98 №22/98-ВР (у редакції, що діяла на момент звернення Хмельницької міськради).

ВАС постановою від 19.12.2016 позов задовольнив: визнав незаконним та скасував рішення ВРЮ «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Особи 8 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги» від 24.12.2015 №1202/0/15-15.

Ухвалюючи таке рішення, ВАС виходив із того, що кваліфікація дій судді Особи 8 при постановленні ним ухвал як порушення присяги здійснена ВРЮ без дотримання принципу пропорційності, закріпленого, зокрема, у ст.2 КАС, та без урахування висновків ЄСПЛ щодо необхідності послідовного та обмежувального тлумачення дисциплінарним органом поняття «порушення присяги», викладених у рішенні Суду від 9.01.2013 «Oleksandr Volkov v. Ukraine».

ВАС також зазначив, що, враховуючи можливість застосування до позивача більш м’яких стягнень, передбачених ст.37 закону №22/98-ВР, ВРЮ дійшла необґрунтованого висновку про направлення до ВР подання про звільнення позивача за порушення присяги, що є найсуворішим видом дисциплінарної відповідальності, яка несумірна з діями Особи 8 при винесенні ним ухвал, якими касаційні скарги осіб були повернуті.

Крім того, зазначені судові рішення були постановлені колегією у складі трьох суддів. Однак ВРЮ рішення про відкриття дисциплінарної справи прийняла тільки щодо Особи 8. Рішень ВРЮ, прийнятих за результатами оцінки дій інших суддів, які входили до складу колегії, немає.

ВАС вказав і на те, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності не пропущено,  оскільки підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ВРЮ вважала порушення ним присяги.

29.12.2016 ВРЮ звернулася до ВСУ із заявою про перегляд постанови ВАС від 19.12.2016 з підстави, установленої п.4 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства. У заяві просить скасувати рішення ВАС та ухвалити нове — про відмову в позові.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ вважає, що заява ВРЮ підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Статтею 131 Конституції передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої, зокрема, належить унесення подання про звільнення суддів з посад.

Згідно із ч.1 ст.32 закону №22/98-ВР питання про звільнення судді з підстав, передбачених пп.4—6 ч.5 ст.126 Конституції (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання

законної сили обвинувальним вироком щодо нього), ВРЮ розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів, іншого суб’єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.

Порушенням суддею присяги є: вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; недотримання суддею вимог та обмежень, установлених законом «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7.04.2011 №3206-VI; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді (ч.2 ст.32 закону №22/98-ВР).

Статтею 37 закону №22/98-ВР визначено види стягнень, які може накласти ВРЮ на Голову, заступників Голови та суддів ВСУ, голову і заступників голови та суддів вищих спеціалізованих судів з підстав, передбачених п.5 ч.5 ст.126 Конституції (порушення суддею присяги) та законом «Про статус суддів» від 15.12.92 №2862-XII: догана, рішення про невідповідність судді займаній посаді та про внесення подання про звільнення цього судді з

посади до органу, який його призначив чи обрав.

Отже, на час виникнення спірних відносин ВРЮ була єдиним конституційним органом, до повноважень якого належало внесення подань про звільнення суддів з посад, зокрема за особливих обставин, до органу, який призначив або обрав суддю, тобто Президентові або до ВР.

За правилами ст.40 закону №22/98-ВР перевірка даних про дисциплінарний проступок покладається на членів ВРЮ.

Відповідно до ст.2 закону №2453-VI суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР.

Пунктом 8 ч.3 ст.129 Конституції визначено, що основним завданням судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч.1 ст.8 закону №2453-VI).

Так, згідно з п.1 ч.4 ст.54 закону №2453-VI суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати й вирішувати справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Суддя вищого спеціалізованого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом (ст.33 закону №2453-VI).

Право на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 конвенції (п.36 рішення ЄСПЛ у справі «Golder v. the United Kingdom).

У рішеннях у справах «Winterwerp v. The Netherlands», «Stanev v. Bulgaria» ЄСПЛ зазначав, що обмеження, які застосовуються до права доступу до суду, не повинні обмежувати або зменшувати доступ для особи таким чином або настільки, що порушується сама суть права.

Так, ВРЮ, дослідивши всі наявні в матеріалах дисциплінарної справи обставини, встановила, що внаслідок неправомірних дій судді Особи 8 як головуючого при розгляді вказаної справи одну зі сторін було позбавлено права на касаційне оскарження. До того ж ВРЮ дійшла висновку, що суддя Особа 8непропорційно обмежив право сторони у справі на касаційне оскарження судового рішення, що порушує саму суть такого права, чим допустив порушення права доступу до суду в розумінні ст.6 конвенції, оскільки сторона у справі була позбавлена можливості оскаржити до ВГС нове судове рішення, ухвалене за результатами перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, яке було скасовано апеляційним судом. При цьому суддя Особа 8 зобов’язаний був знати приписи законодавства щодо форми та змісту касаційної скарги й розуміти наслідки своїх дій.

У справі, яка розглядається, ВАС, задовольняючи позовні вимоги, виходив, зокрема, з того, що направлення до ВР подання про звільнення позивача за порушення присяги є найсуворішим видом дисциплінарної відповідальності, яка несумірна з діями Особи 8 при постановленні ним ухвал як головуючим у колегії суддів ВГС у різних складах у справі №20/5025/2131/11, якими касаційні скарги осіб були повернуті.

Проте, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ, суддя Особа 8, відмовивши в доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом, та розуміючи наслідки таких дій, порушив принцип законності та справедливості, діяв необ’єктивно та упереджено, що унеможливлює подальше виконання ним своїх обов’язків у зв’язку з тим, що такі дії судді підривають довіру до нього як до носія влади та принижують авторитет судової влади в цілому. Тому ВРЮ відповідно до ч.2 ст.19 Конституції в межах наданих їй повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами, дослідивши всі наявні в матеріалах дисциплінарної справи обставини, врахувавши висновок дисциплінарної секції, дійшла обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення Особи 8 з посади судді за порушення присяги, оскільки Особа 8 діяв несумлінно та недбало поставився до виконання обов’язків судді.

За таких обставин оскаржувана постанова ВАС від 19.12.2016 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.

З огляду на наведене заяву представника ВРЮ слід задовольнити.

Керуючись п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VІІІ, стст.171¹, 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ВРЮ задовольнити.

Постанову ВАС від 19.12.2016 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Особи 8.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.