Кадровий акцент

Розшукуються три десятки визнаних та високоморальних правників, які мають бажання одягти вишневі мантії. Іноземці не виняток 3 серпня набула чинності нова редакція закону «Про Конституційний Суд України». Отже, через 10 місяців після проведеної в Основному Законі перебудови нарешті запрацює інститут конституційної скарги. Водночас додасться і нових проблем, насамперед у кадровій площині.

Оціночна невизначеність

На вул.Банковій не приховували, що головний акцент трансформацій у судовій сфері робитиметься на перетрушуванні кадрів. У КС кадри також вирішуватимуть усе. Насамперед — суддівські. Проте, як відомо, наразі в Суді залишаються вакантними аж 5 посад: бракує по два представники від Президента та Верховної Ради і одного — суддівського.

До речі, починалося все саме із КС ще у березні 2014 року, коли парламент повністю замінив своїх представників у Суді. Та дуже швидко політики втратили інтерес до цього органу. Однак, як показує новий закон, не назавжди. І в Конституції, і в новій редакцій закону передбачено, що одягти вишневу мантію судді може «громадянин України, який володіє державною мовою, на день призначення досяг 40 років, має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше 15 років». Ця норма має дві відмінності від попередньої: на 5 років збільшено професійний стаж, але водночас щез ценз осілості у 20 років. Отже, на посаду в КС може претендувати навіть черговий «варяг», якому за пришвидшеною процедурою видадуть паспорт громадянина України. Тим більше що на підтвердження освіти можна подавати й іноземні дипломи. Проте ці вимоги принаймні можна забезпечити на  підставі документів. Набагато складніше буде переконати конкурсну комісію у наявності «високих моральних якостей» та «визнаного рівня компетентності». Як неодноразово застерігали експерти, такі вимоги мають суто оціночний характер. Ні Конституцією, ні будь-яким законом не наведено бодай орієнтовного переліку критеріїв, за якими можна було б довести їх виконання. І це, як, наприклад, наголошували експерти ГНЕУ, «створює стан правової невизначеності, що не відповідає ст.8 Конституції».

Аналогічне зауваження також стосується і складу конкурсної комісії, що утворюватиметься Президентом. Адже і вона має бути сформована з-поміж «правників з визнаним рівнем компетентності», але вже без вимог до їх моральних якостей. Тобто одні визнані правники мають відібрати інших, не менш визнаних. Та чи знайдеться сьогодні в країні стільки охочих?

Менше від трьох не збиратися

Закон визначає, що загальний строк проведення конкурсу на посаду судді КС повинен становити 2 місяці. Але ad hoc для доукомплектування поточного складу КС у п.6 розд.ІІІ «Прикінцеві положення» закону встановлений 3-місячний строк лише для оголошення початку відбору. Звісно, парламент не зможе цього зробити, доки не повернеться з відпустки. Хоча теоретично профільний комітет і міг би зібратися десь на пляжі й потім дати відповідну вказівку апарату ВР. Якогось рішення Ради із цього приводу нова ст.208⁴Регламенту ВР не передбачає.

Рада суддів також не обтяжена необхідністю збиратися на спеціальне засідання. За словами її очільниці Валентини Сімоненко (див. «ЗіБ» — Прим. ред.), відповідне рішення може бути прийняте у будь-який момент в режимі відеоконференції. Але є одна істотна вимога (ч.5 ст.12 закону): Президентові та з’їзду суддів має бути запропоновано щонайменше 3 кандидати на кожну вакантну посаду. Натомість для профільного комітету такого обов’язку не встановлено.

Тобто на даному етапі главі держави мають підшукати принаймні 6 претендентів, а з’їзду — 3. Який сенс такої норми і де брати стільки визнаних фахівців — невідомо. Та й взагалі схоже, що ця цифра —данина якимось традиціям. Водночас закон не обмежує кандидатів у праві одночасно звернутися із заявою про участь у конкурсі до усіх суб’єктів призначення. І, як засвідчили дані щодо проведення конкурсів до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, правники радо послуговуються такою можливістю. Але як бути, наприклад, РСУ, якщо вже після підбиття підсумків відбору інший суб’єкт уже призначить одного з претендентів суддею КС за своєю квотою? Оголошувати новий конкурс і переносити дату з’їзду? Закон обходить це питання, що зайвий раз підтверджує штучний характер вимоги. Вона, швидше за все, має створити видимість «абсолютної прозорості» відбору, на якій наголошував глава держави, презентуючи підписаний закон.

Аполітичність політиків

Доволі дивною виглядає й реалізація ще однієї вимоги до кандидата — його політичної нейтральності. З одного боку, він не може публічно виявляти прихильність до політичних партій. З другого — якщо призначається за квотою ВР, то має заручитися підтримкою депутатських фракцій та груп. Інакше просто не буде включений до списку. Згідно із ст.208⁴ Регламенту ВР після публікації оголошення про початок прийому пропозицій фракція чи група (яких у парламенті зареєстровано 8) можуть запропонувати по одному кандидату на кожну вакантну посаду судді КС. Причому документи кандидати подаватимуть не через апарат ВР, а безпосередньо до секретаріатів цих фракцій чи груп.

Парламентських вакансій наразі дві. Отже, претендентів може бути десь два десятки, враховуючи, що 51 позафракційний нардеп може сформувати 3 групи підтримки (по 17 у кожній, як у найменш численної сьогодні групи). Ідеальною була б ситуація, коли претендент заручиться підтримкою всіх наявних у парламенті політичних сил. Тоді дійсно можна було б говорити про «політичну нейтральність». Натомість, якщо кандидату на зустрічі із фракцією хтось поставить запитання, наприклад, про сприйняття тих програмних цілей, яких намагається досягти ця політична сила чи її конкуренти, кандидату доведеться дуже обережно давати відповідь, аби не отримати «червону картку» за виявлення прихильності. Врешті-решт навіть сама процедура голосування у парламенті за суддів КС виглядає доволі надуманою й конфліктною. Адже призначеними вважатимуться ті, хто набере більшість голосів. Головне подолати планку у 226. Тобто долю конкурсу може вирішити навіть одна кнопка «за», яку натиснуть «за того хлопця».

Без доброчесності не обійшлося

Серед документів, які має подати претендент, вказана й декларація доброчесності судді. За аналогією конкурсу до Верховного Суду, її подаватимуть і ті, хто ніколи суддею не був. Принаймні обійшлося без створення громадських рад доброчесності при Президентові, профільному комітеті чи РСУ. Втім, можна припустити: якщо на новий конкурс спробує подати документи кандидат, якого «завалила» ГРД, то її висновки можуть стати назаваді призначенню. Так само доволі дивно виглядатиме, якщо суддею КС стане правник, який опинився у непрохідній частині рейтингу кандидатів до ВС. Адже він буде переглядати правові позиції більш визнаних чи більш доброчесних колег.

Утім, Суду після повернення з відпустки навряд чи варто чекати поповнення. Адже у КС є тільки ті самі 3 місяці для схвалення нового регламенту та утворення сенату. Кадри кадрами, а конституційні скарги чекати не повинні.