До закінчення виконавчого провадження арешт з майна боржника не знімається, — ВСС

Законом не передбачено право держвиконавця на зняття арешту при поверненні виконавчого документа стягувачу у зв’язку з відсутністю майна у боржника. Кредитор має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду.

            Про це ідеться в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-6568св17, передає «Закон і Бізнес».

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 закону «Про виконавче провадження», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

          У ч. 5 ст. 47 Закону зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.  Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону, у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, на думку колегії суддів, у зв’язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі.

При цьому колегія суддів зазначила, що ніщо не перешкоджає боржнику добровільно виконати рішення суду, що є його обов’язком згідно з вимогами ст. 129 Конституції та ст. 14 ЦПК України, після чого арешт з майна може бути знято відповідно до закону.