На межі катування

Тримання під вартою як запобіжний захід чи позбавлення волі як вид покарання не означають позбавлення прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Про це недавно нагадав Європейський суд з прав людини, розглянувши скарги трьох громадян Польщі на неналежні, на їхню думку, умови тримання за ґратами.

Інвалід без допомоги

У справі «Буяк проти Польщі» (заява №686/12) Славомир Буяк, котрий народився в 1954 році та проживав у Сарбице-Первше, скаржився на невідповідну медичну допомогу, необхідну при серйозних неврологічних і ортопедичних проблемах після автомобільної аварії, під час перебування у в’язниці.

Від самого початку його тримання під вартою С.Буяк регулярно консультувався з різними лікарями, йому був прописаний жорсткий матрац, милиці, а потім інвалідне крісло. Проте скаржник стверджував, що не отримав матраца, крісло було небезпечним для використання. Крім того, центр попереднього ув’язнення Кельце, в якому він перебував під вартою з березня 2010 до лютого 2011 року, а потім із квітня до грудня 2011-го не був адаптований до потреб інвалідів. Заявник стверджував, що через невідповідність медичної допомоги під час тримання під вартою його здоров’я серйозно погіршилось і він повинен був страждати від приниження через те, що йому надавали допомогу інші в’язні.

Суд визнав, що тримання під вартою було зумовлене серйозним характером злочинів, в яких С.Буяка обвинувачували, тяжкістю покарання за них і необхідністю забезпечення належного провадження з огляду на ризик того, що заявник міг спробувати втекти. Втім, ЄСПЛ узяв до уваги й той факт, що після того, як влада отримала інформацію від експертів, що тримання скаржника під вартою може становити небезпеку для його здоров’я або навіть життя, цей запобіжний захід був скасований і чоловіка звільнили з-під варти.

Втім, це не звільнило державу від відповідальності. Суд визнав відмову в належній медичній допомозі в тюрмі порушенням ст.3 («заборона нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження») конвенції. Як справедливу компенсацію заявник повинен отримати €5000.

Водночас ЄСПЛ установив відсутність порушення §3 ст.5 конвенції. Адже скарга ґрунтується на погіршенні стану здоров’я заявника під час перебування в установі попереднього ув’язнення в м.Кельце. Проте питання про відмову звільнити його відразу після медичного висновку про те, що він зіткнувся із загрозою для його здоров’я або життя, вже було вирішене встановленням порушення ст.3 конвенції.

Особливо небезпечний в’язень

У справі «Міхал Коргул проти Польщі» (заява №36140/11) ішлося про введення режиму підвищеної безпеки в установах пенітенціарної системи країни.

М.Коргул, який народився в 1987 році й перебуває під вартою в м.Любліні, поскаржився на заходи підвищеної безпеки в контексті кримінальної справи, порушеної проти нього за грабіж. Серед іншого, нарікання викликали спеціальні заходи підвищеної безпеки через його класифікацію як небезпечного ув’язненого, що включало ізоляцію від спільноти тюрми, заковування в кайдани й нав’язливі обшуки з роздяганням щоразу, коли він залишав свою камеру або повертався до неї.

Суд нагадав: нерозбірливе застосування повного обсягу заходів, доступних владі в рамках так званого режиму небезпечного ув’язненого протягом двох періодів, які становили майже 2 роки, було необхідним для того, щоб підтримувати безпеку буцегарні. Це є сумісним з ст.3 конвенції (п.39 рішення від 12.01.2016 у справі «Пехович і Романюк проти Польщі», заява №59285/12).

Незважаючи на те що побоювання тюремної влади не були необґрунтованими з урахуванням кумулятивного ефекту режиму «небезпечного ув’язненого» для заявника, у рішенні констатується: польська влада не надала достатніх і відповідних доказів, аби обґрунтувати серйозність ужитих заходів у повному обсязі для досягнення законної мети — гарантування безпеки в тюрмі. Відповідно, і в цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст.3 конвенції, присудивши заявникові компенсацію в розмірі €6000.

Досудове ув’язнення та перлюстрація

Ще один громадянин Польщі — Даріуш Поровський, який народився 1964 року та проживав у м.Отвоцьк, подав численні скарги стосовно кримінальної справи проти нього. Серед іншого, він скаржився на те, що досудове ув’язнення було незаконним, оскільки має розраховуватися незалежно від тримання під вартою в рамках іншого провадження. З огляду на це відповідний запобіжний захід не мав установлюватись і продовжуватися лише судами нижчої інстанції як такий, що тривав менше ніж 2 роки. Адже аналогічний запобіжний захід уже застосовувався до нього в іншій справі. Чоловік також скаржився на те, що національні суди призначали та подовжували строк його тримання під вартою без відповідного обґрунтування та достатніх для цього підстав.

Крім того, Д.Поровський стверджував, що його листи адвокатові розкривалися та піддавалися цензурі. Тим самим порушувалося як національне законодавство, так і ст.8 конвенції.

У Страсбурзі з власної ініціативи зробили припущення, що листування заявника з ЄСПЛ також було прочитане. Кожне з імовірних втручань у листування заявника відбувалося під час його тримання під вартою в очікуванні суду.

Тож у справі «Поровський проти Польщі (заява №34458/03) міжнародна інстанція встановила порушення як §3 ст.5 («Право на свободу та особисту недоторканність»), так і ст.8 («Право на повагу до приватного і сімейного життя») конвенції. Відповідно, заявникові мають виплатити компенсацію в розмірі €6500.