Суддя поставив під сумнів справжність цілей обшуку у Печерському суді

За заявами прокуратури, обшук в приміщенні Печерського районного суду м. Києва 26 лютого проводився з метою вилучення справ про адміністративні правопорушення. Однак, це було здійснено ще наприкінці грудня 2014 року шляхом виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів.

Про це у своєму зверненні у зв’язку із кримінальним переслідуванням заявив суддя Печерського районного суду м.Києва Віктор Кицюк, зазначивши, що законність своїх дій при розгляді справи доводитиме виключно в процесуальний спосіб.

Текст зверення В.Кицюка є у розпорядженні видання «Закон і Бізнес»:

«08 квітня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», на виконання положень якого при Вищій раді юстиції було створено Тимчасову

спеціальну комісію з метою перевірки суддів судів загальної юрисдикції на предмет дотримання ними вимог законодавства під час розгляду справ в період з 21 листопада 2013 року до 21 лютого 2014 року.

Протягом 2014 року жодної скарги на мої дії до Тимчасової спеціальної комісії та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не надходило, не кажучи вже про притягнення мене до дисциплінарної відповідальності.

Наприкінці грудня 2014 року Генеральна прокуратура України, серед 1500 розглянутих мною в звітному році справ про адміністративні правопорушення, «віднайшла» справу, рішення в якій вважає нібито направленим на переслідування учасників руху «Автомайдан» та ухваленим «з метою проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати преференції для подальшого просування по службі». Твердо переконаний в тому, що при розгляді згаданої справи мною в повній мірі були дотримані всі конституційні принципи судочинства,  а тим більше відсутні підстави для висновку про наявність в моїх діях ознак злочину, передбаченого ст. 375 КК України.

Між тим, кожна особа в силу суб’єктивного тлумачення норм діючого законодавства та власної інтерпретації фактичних обставин справи не позбавлена можливості надавати власну правову оцінку судовому рішенню, проте це не дає права посадовим особам прокуратури  та інших органів влади, нехтуючи нормами міжнародного права та європейськими стандартами, на необхідності дотримання яких сьогодні наголошують усі державні інституції, поширювати публічні заяви, які зводяться до «визнання суддів винними» ще на початковій стадії досудового розслідування.

Такого роду заяви не мають нічого спільного з досягненням завдань кримінального судочинства, а  лише є черговою спробою сформувати у суспільстві негативне ставлення до суддівського корпусу і при цьому створити оманливе уявлення у громадськості щодо нібито належного виконання прокуратурою своїх обов’язків.

Так, 22.12.2014 в ЗМІ з негативним наголосом було висвітлено заяву Генеральної прокуратури України про повідомлення про підозру суддям Печерського районного суду м. Києва Кицюку В.П. та Царевич О.І. за ч. 1 ст. 375 КК України, хоча в дійсності такого повідомлення вручено не було.

Рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 січня 2015 року в задоволенні клопотань Генерального прокурора України про відсторонення  суддів Царевич О.І. та Кицюка В.П.  від посади судді Печерського районного суду  м. Києва  відмовлено з тих підстав, що на час звернення Генерального прокурора України до Комісії із клопотанням були відсутні документи, що підтверджують вручення суддям Кицюку В.П. та Царевич О.В. повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у спосіб, визначений Кримінальним процесуальним кодексом України, а відтак зазначені судді не набули статусу підозрюваних.

Ігноруючи те, що постановою Комісії, яка наділена повноваженнями здійснювати дисциплінарне провадження стосовно суддів, констатовано, що судді Печерського районного суду м. Києва Кицюк В.П. та Царевич О.І. станом на 29 січня 2015 року не набули статусу підозрюваних і до них не може бути застосовано жодних заходів забезпечення кримінального провадження, вже через 4  дні колишній Генеральний прокурор України Ярема В.Г. через ЗМІ повідомив про підписання повідомлення «про зміну раніше повідомленої підозри суддям Печерського районного суду м. Києва  Кицюку В.П. та Царевич О.К.», за яким попередню кваліфікацію тих самих діянь змінено на ч. 2 ст. 375 КК України. 

За моїм переконанням судді, повідомлення за підписом колишнього Генерального прокурора України Яреми В.Г. від 02.02.2015 «про зміну раніше повідомленої підозри від 22.12.2014» не тягне за собою юридичного факту притягнення до кримінальної відповідальності та набуття особою статусу підозрюваного, оскільки стосується виключно зміни правової оцінки дій, викладених в первинній підозрі, яка вручена так і не була.

Більше того, якщо виходити з позиції органу досудового розслідування про набуття мною статусу підозрюваного з моменту підписання  повідомлення про підозру колишнім першим заступником Генерального прокурора України Герасимюком М.В. 22.12.2014, то в такому разі початок строку досудового розслідування слід обраховувати саме з 22.12.2014. Станом на 27.02.2015 копію клопотання про продовження двохмісячного строку досудового розслідування, а тим більше копію постанови уповноваженого прокурора про продовження строку досудового розслідування, мені вручено не було, що свідчить про закінчення двохмісячного строку досудового розслідування в кримінальному провадженні та унеможливлює проведення в ньому будь-яких слідчих та процесуальних дій.

Незважаючи на це, співробітниками прокуратури м. Києва 26.02.2015 було проведено обшук в приміщенні Печерського районного суду м. Києва, при цьому ще до початку його проведення в ЗМІ було розповсюджено заяву прокуратури м. Києва, що нарешті слідчі взялися «за печерське правосуддя», що само по собі нівелювало проведення цієї слідчої дії.

Прокуратура м. Києва через засоби масової інформації декларує, що обшук проводився з метою вилучення справ про адміністративні правопорушення, хоча це було здійснено ще наприкінці грудня 2014 року шляхом виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів.

Проте, скільки би сьогодні не говорилося про посилення тиску на суддівський корпус, в тому числі шляхом кримінального переслідування, якщо висунутому звинуваченню все ж таки дано бути предметом розслідування,  законність своїх дій при розгляді конкретної справи буду доводити виключно в процесуальний спосіб».