ВС зробив висновок щодо користування надрами

У разі незгоди користувачів з анулюванням спеціального дозволу на користування надрами припинення такого права здійснюється в судовому порядку. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 11 листопада 2014 року №21-482а14, текст якої друкує "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

   11 листопада 2014 року                    м.Київ                                   №21482а14                                                                                     

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у складі:

головуючого — Кривенка В.В.,

суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпостач» до Державної служби геології та надр України про скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року товариство звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати наказ від 15.06.2012 №270 щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 18.12.2007 №3255, наданого товариству з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки руд заліза Корсакської ділянки, розташованої в Запорізькій області, та зобов’язати відповідача відновити дію спеціального дозволу на користування надрами.

На обгрунтування позову товариство зазначило, що вказаний наказ є незаконним, оскільки анулювання спеціального дозволу відбулося за відсутності підстав, визначених ст.26 Кодексу про надра та порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 30.05.2011 №615.

Суди встановили, що відповідач 18.12.2007 видав товариству спеціальний дозвіл на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки руд заліза Корсакської ділянки, розташованої у Приморському районі Запорізької області, площею 620 га строком до 18.12.2015. Дія цього дозволу зупинялась згідно з наказом Держгеонадра від 16.02.2012 №46. Позивачу спочатку було надано строк тривалістю 1 місяць на усунення виявлених порушень, а згодом вказаний строк відповідач продовжив — надав 2 місяці на усунення порушень з моменту відправлення повідомлення. Товариство усунуло виявлені порушення, подавши до відповідача 15.03.2012 звіт про виконання припису разом з необхідними документами, 6.05.2012 подало копії решти документів, визначених відповідачем. У листі від 13.07.2012 №6362/01/14-12 Держгеонадра повідомив, що товариство усунуло порушення вимог нормативних актів, виявлених під час перевірки, проте зазначений дозвіл анульовано за результатами розгляду звернення Мануйлівської сільської ради від 23.05.2012 №453 та листа Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки від 13.06.2012 №4858/0/3.1-04.1/612 з причин невиконання товариством умов погодження на отримання вказаного дозволу, а саме — ненадання фінансової підтримки Мануйлівській сільській раді, порушення вимог закону від 25.06.91 №1264-ХІІ «Про охорону навколишнього середовища», а також про відсутність звернення позивача щодо розгляду погодження проектної документації на виконання робіт відповідно до мети наданого спеціального дозволу та про ненадання КП «Південукгеологія» інформації щодо проведення геологорозвідувальних робіт на Корсакському родовищі залізних руд.

Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 24.12.2012 позовні вимоги задовольнив, виходячи з того, що вказані листи не є передумовою для припинення права користування надрами та прийняття наказу про анулювання спеціального дозволу, за умови відсутності підстав, що прямо визначені ст.26 кодексу та п.23 Порядку надання дозволів. Крім того, на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач усунув порушення вимог законодавства у сфері користування надрами.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.02.2013, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 21.08.2013, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив, виходячи з того, що відповідно до вимог ст.26 закону від 21.05.97 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування спеціального дозволу, а тому відкликання Мануйлівською сільською радою погодження на отримання спеціального дозволу на користування надрами товариством є підставою для анулювання такого дозволу. Крім того, позивач не надав позитивного висновку державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, товариство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом з підстави неоднакового застосування ВАС одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: п.23 порядку надання дозволів, ч.2 ст.26 кодексу, ст.6 закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5.04.2007 №877-V. На обгрунтування заяви товариство додало копії ухвал ВАС від 13.11.2013, 13.02, 19.02 та 11.03.2014 (№№К/800/39918/13, К/800/53168/13, К/800/11903/13, К/800/63164/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС уважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд, допускаючи справу до провадження Верховного Суду, виходив з того, що в доданих до заяви товариства копіях ухвал ВАС по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано п.23 порядку надання дозволів, ч.2 ст.26 кодексу, ст.6 закону №877-V у подібних правовідносинах.

В ухвалах ВАС, які додано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, цей суд зазначив, що протиправність прийняття відповідачем рішення про анулювання спеціального дозволу на користування надрами в разі незгоди користувача суперечить ч.2 ст.26 кодексу, оскільки припинення права користування за таких умов мало здійснюватися в судовому порядку.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, погодившись з рішенням апеляційного суду, зазначив, що згідно з ст.10 кодексу до відання сільських, селищних, міських та районних рад на їх території у порядку, встановленому цим кодексом та іншими законодавчими актами, належить, зокрема, погодження клопотань про надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин місцевого значення. Ця норма кореспондується з ст.26 закону №280/97-ВР, а тому за наявності листа Мануйлівської сільської ради про відкликання погодження, наданого рішенням від 12.07.2007 №4, на отримання спеціального дозволу та за відсутності позитивного висновку державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів, суд апеляційної інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.26 Кодексу про надра право користування надрами припиняється в разі:

1) якщо відпала потреба в користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано в користування;

4) користування надрами із застосуванням методів і

способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров’я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом 2 років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу — 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої в користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра в користування, а у випадках, передбачених пп.4, 5, 6 цієї статті, в разі незгоди користувачів — у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра в користування, самостійно або в судовому порядку.

У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пп.1, 2, 3, 7 ч.1 ст.26 кодексу, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пп.4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється в судовому порядку.

Таким чином, об’єднувальною ознакою цих випадків є неналежне використання права, зокрема, використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення строків виконання певних робіт тощо.

Відповідно до ч.3 ст.26 зазначеного кодексу законодавством можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Зокрема, в порядку надання дозволів можуть мати місце додаткові підстави для припинення користування надрами, оскільки це передбачено ч.3 ст.26 кодексу, але не може бути змінено правило, відповідно до якого в разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами воно може припинятися лише в судовому порядку.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку, що в разі незгоди користувачів з анулюванням спеціального дозволу на користування надрами припинення такого права здійснюється в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постановах від 1.09.2011, 25.06.2011 та 10.12.2013 (справи №№21-164а11, 21-36а11, 21-450а13 відповідно).

Відповідно до ч.1 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства суд задовольняє заяву в разі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Оскільки при вирішенні цієї справи суд касаційної інстанції допустив неоднакове та неправильне застосування норм матеріального права, то ухвала ВАС від 21.08.2013 підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Заява товариства щодо скасування Верховним Судом ухвали ВАС та прийняття нового рішення про залишення в силі рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягає. Установивши помилковість висновків суду касаційної інстанції, які викладені в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів позбавлена можливості прийняти нове судове рішення, оскільки відповідно до ч.2 ст.243 КАС Верховний Суд не наділений повноваженнями щодо скасування чи зміни рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 цього кодексу.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ТОВ «Ремпостач» задовольнити частково.

Ухвалу ВАС від 21.08.2013 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.