Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У Тлумацькому районному суді Івано-Франківської області провели узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про визнання фізичної особи недієздатною та обмежено дієздатною.
Метою узагальнення його автори називають виявлення складних та спірних питань, які виникають при застосуванні норм матеріального та процесуального права під час розгляду цивільних справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання її недієздатною, поновлення цивільної дієздатності фізособи, встановлення над нею опіки або піклування, призначення опікуна чи піклувальника.
Цивільна дієздатність фізичної особи, зазначається в документі, — це її здатність своїми діями набувати для себе цивільні права й самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Стаття 39 Цивільного кодексу передбачає, що суд може визнати особу недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до ч.4 ст.234 Цивільного процесуального кодексу зазначену категорію справ суд розглядає у складі одного судді і двох народних засідателів, за участю заявника та представника органу опіки та піклування. Особу, яку пропонується визнати недієздатною, викликають у судове засідання, тільки якщо це можливо з огляду на стан її здоров’я. Питання про виклик такої особи суд вирішує в кожному випадку окремо, її неявка в судове засідання не позбавляє суд права розглянути справу за її відсутності.
Проаналізувавши практику, автори узагальнення доходять висновку, що переважно при розгляді заяв окремого провадження щодо визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною суди дотримуються норм матеріального та процесуального права, при вирішенні справ даної категорії застосовується практика ВС та узагальнення вищих спеціалізованих судів, а також інші нормативно-правові акти, пов’язані з особливостями розгляду цієї категорії справ та призначенням судових експертиз.