Єдність і боротьба протилежностей

 Ініціатива об’єднати зусилля суддів трьох вищих судів на спільному засіданні стикнулася з першими труднощами. Деякі служителі Феміди висловили сумнів у тому, що така практика допустима з точки зору законності та здатна принести позитивні результати. Разом з тим більшість суддів усе ще готова працювати в цьому напрямі заради забезпечення єдності практики.

Міжнародний стандарт

Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ на своєму засіданні 19 грудня розглянув низку питань. Зокрема, його учасники ухвалили в другому читанні постанову «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя». Як пояснив суддя ВСС Сергій Хопта, завдяки їй Україна має наблизитися до міжнародних стандартів правосуддя.

«Необхідність надання судам роз’яснень із зазначених питань назріла вже давно, і підготовлена постанова пленуму має сприяти розширенню практики безпосереднього застосування судами норм міжнародного права», — підтримав колегу Сергій Слинько.

У постанові, зокрема, пояснюється, в яких випадках міжнародні договори стають частиною українського законодавства, який порядок їх укладення, виконання та припинення. Крім цього, автори постанови пленуму звернули увагу на особливості ратифікації міжнародних договорів і застереження до них, адже це впливає на чинність положень договору. Особливу увагу привертає положення постанови, відповідно до якого неправильне застосування загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів може бути підставою для скасування чи зміни судових рішень. Таким чином, судді будуть зобов’язані приділяти більшу увагу міжнародним договорам нашої держави.

Напередодні засідання пленуму проект було надіслано не лише до судів у регіонах, а й до Мін’юсту та Міністерства закордонних справ. Ті в цілому погодилися з положеннями постанови, а запропоновані правки мали швидше редакційний характер.

Права за гратами

Також члени пленуму затвердили узагальнення практики судів першої та апеляційної інстанцій у справах стосовно осіб, яких тримають під вартою, а з часу відкриття судового провадження щодо них минуло вже більш ніж 6 місяців. Автори узагальнення вивчили причини недотримання судами розумних строків у кримінальних справах. Серед них — неприбуття учасників провадження (свідків, потерпілих), неналежна робота пенітенціарної служби, неявка захисника чи прокурора. Водночас на надто тривале перебування підсудного за гратами впливає складність справ, адже часто вони багатоепізодні та мають велику кількість учасників. До того ж не завжди якісно свою роботу виконують самі законники.

Суддя ВСС Жанна Єленіна розповіла, що особливу увагу приділено забезпеченню належного процесуального порядку подовження строків тримання під вартою на різних стадіях кримінального провадження. Крім цього, автори узагальнення роз’яснили сутність періодичного судового контро­лю за законністю тримання під вартою, а також наголосили на наявності правових підстав для апеляційного оскарження подовження цього строку.

Також в узагальненні вказується на практику Європейського суду з прав людини, яка визнає неправильним «автоматичне» продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Другим будеш?

Ще одним питанням, яке розглянув пленум ВСС, став проект регламенту спільних засідань пленумів вищих спеціалізованих судів. Ініціатива виникла ще влітку цього року, коли керівники вищих спеціалізованих судів обговорили питання взаємодії установ та причини існування різної судової практики. Тоді ж було затверджено меморандум про співпрацю між судами, відповідно до якого й передбачалося, що однією з її форм має стати проведення спільних засідань пленумів.

Як повідомляв «ЗіБ», 24 листопада проект регламенту підтримав пленум Вищого господарського суду. При цьому голосування виглядало суто формальним, адже, за попередньою домовленістю між судами, спершу документ мають схвалити пленуми всіх вищих судів, а вже після цього до нього вноситимуться правки.

Другим на засідання пленуму проект виніс ВСС. «Надзвичайно важливо, щоб судова практика вищих судів була спрямована на досягнення спільної мети — правильного розуміння законів та їх застосування. При цьому важливо, щоб до цієї мети вони йшли не паралельними шляхами, де кожен напрацьовує свої правові позиції, а разом — задля вирішення спірних питань», — переконаний секретар пленуму ВСС Дмитро Луспеник. Суддя пояснив, що найскладніші питання пов’язані з визначенням юрисдикції, земельними, кредитно-іпотечними спорами, деякими аспектами договірних правовідносин.

Водночас можливість проведення спільних засідань пленумів викликала й деякі застереження. Зокрема, судді ВСС звернули увагу на те, що закон «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає такої можливості. У свою чергу Д.Луспеник зазначив, що й заборони жодний документ не встановлює.

Серед тих, хто виступив проти ухвалення регламенту, — суддя ВСС Володимир Колесниченко. На його думку, коли в одному залі збереться три сотні суддів з різних установ, домовитися між собою з приводу положень спільної постанови вони просто не зможуть. Тому, на думку законника, спірні питання краще залишити на розсуд парламенту, який і має поставити крапки над «і».

Водночас більшість суддів стала на захист майбутнього регламенту. При цьому, якщо критика проекту лунала переважно з боку членів палати з розгляду кримінальних справ, то захист — від цивілістів. Вони наголосили, що саме в них наявне розходження практики із судами іншої юрисдикції, а тому вони бачать практичну необхідність у проведенні спільних засідань пленумів.

Після цього не заперечували й криміналісти.

Водночас стає очевидно, що підготовка спільного засідання пленумів уже почала пробуксовувати. Ідея оформилася 4 місяці тому, а проект схвалили тільки 2 пленуми вищих судів. Тай й то лише в першому читанні. Попереду ж складний процес унесення правок і голосування за документ у цілому. А справді складна робота поч­неться вже після цього — доведеться готувати власне постанови.

Та все ж і надалі працювати над проведенням спільних пленумів готові не тільки у ВСС, а й в інших установах. Так, голова Вищого господарського суду в коментарі «ЗіБ» наголосив, що ця ідея правильна і має бути реалізована. Щоправда, за його словами, важко готувати правила проведення спільних пленумів, коли в органах влади заявляють про ліквідацію або вищих судів, або господарської спеціалізації.

До того ж ніхто й не сподівався, що процес буде простим, а залишати питання єдності судової практики на відкуп нардепам — теж не вихід. Ті для розв’язання цієї проблеми мали роки, але особливих досягнень не продемонстрували. Тому залишається сподіватися, що судді й далі рухатимуться до своєї мети.