Експерти ВР рекомендують збільшити кількість суддів у ВСУ

 Головне науково-експертне управління ВР проаналізувало президентський законопроект №1656 “Про забезпечення права на справедливий суд”, виявивши як позитивні, так і негативні його аспекти.

На думку ГНЕУ, з огляду на підвищення зарплати працівників апарату суду, передбачених в проекті №1656, документ потребує фінансово-­економічного обґрунтування, яке всупереч вимогам Регламенту ВР не було додано до проекту.

Також відзначимо, що експерти не підготували більш детального аналізу через відсутність часу.

Головне науково-експертне управління ВР вважаєпозитивними наступні новації проекту:

- повернення Верховному Суду України реальних повноважень найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції, як це передбачено у частині другій статті 125 Конституції України.

- зміни до Закону України «Про Вищу раду юстиції», відповідно до яких у вказаному Законі чітко визначається порядок добору та призначення кандидатів у члени ВРЮ від з'їзду суддів України, з'їзду адвокатів України, з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури, Верховною Радою України та Президентом України.

- чіткі підстави для дисциплінарної відповідальності судді та більш широкий спектр адміністративних стягнень.

Водночас незрозумілим для експертів є підхід законпроекту щодо обов’язковості врахування усіма судами загальної юрисдикції при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин висновків ВСУ, викладених у постановах, прийнятих колегією відповідної судової палати ВСУ за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. При цьому суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках ВСУ, з одночасним наведенням у своєму рішенні відповідних мотивів.

У той же час аналіз положень законопроекту, які визначають правовий статус Постанов Пленуму ВСУ (якими, по суті, мають затверджуватися результати узагальнення судової практики), призводить до висновку про їх рекомендаційний характер. Таке співвідношення між собою «висновків», які ухвалюються окремими колегіями суддів ВСУ, та постанов Пленуму ВСУ виглядають нелогічними, адже відповідно до приписів частини першої статті 46 зазначеного вище Закону (у редакції проекту) Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, до складу якого входять усі судді Верховного Суду України, і отже, його рішення є рішенням всього Верховного Суду, а не лише кількох суддів, які входять до складу колегії при розгляді певної справи.

З огляду на розширення повноважень ВСУ, у законопроекті не передбачено збільшення кількісного складу суддів вказаного Суду (якій наразі становить 48 суддів, і у проекті лишається незмінним). "З огляду на запропоноване ним (проектом) розширення повноважень ВСУ, його функції навряд чи можна буде якісно та вчасно виконувати без збільшення кількісного складу суддів вказаного Суду", -вказано у висновку ГНЕУ.

Також експерти управління звертають увагу на більш складну систему добору кандидатів на посади суддів, яка включає 2 іспити та обов’язкову 12-­місячну підготовку кандидата у Національній школі суддів України. Однак недоліком такого порядку є те, що певна частина кандидатів, які уже успішно склали відбірковий іспит, за результатами підготовки може не скласти кваліфікаційний іспит, що позбавляє їх права бути призначеними на посаду. Внаслідок цього витрати держави на підготовку відповідних осіб не даватимуть позитивного ефекту.

Окрім того, що стосується фінансової частини проекту:

- з огляду на загальну кількість місцевих та апеляційних судів в Україні (близько 600) ідея визначати видатки кожного місцевого та апеляційного суду в окремому додатку до Державного бюджету України виглядає нереальною.

- проектом передбачається встановлення для державних службовців, які працюють у судах, посадових окладів в розмірі 30 % посадового окладу судді місцевого суду для службовців шостої категорії, та підвищенні цього розміру на 30 % для кожної наступної більш високої категорії державних службовців. З урахуванням того, що посадовий оклад судді місцевого суду має становити 15 мінімальних зарплат, посадові оклади службовців в судах будуть становити від 4,5 для шостої до приблизно 10 мінімальних зарплат для третьої та приблизно 13 мінімальних зарплат для другої категорії. Таким чином, для державних службовців, які працюють у судах, пропонується встановити посадові оклади, які у 3­-4 рази перевищують існуючі розміри посадових окладів державних службовців, які працюють в інших органах державної влади, що не може вважатись виправданим і справедливим.