Докази на вимогу

 У Державній фіскальній службі звернули увагу на практику розгляду судових спорів, у яких фіктивні суб’єкти господарювання виступають як контрагенти платників податків. При цьому податківці зауважили, що не завжди можуть зібрати докази, тому витребувати їх повинен суд.

Як повідомив «ЗіБ» начальник управління правової роботи ГУ ДФС у Дніпропетровській області Олег Басан, переважну більшість спорів, які перебувають на розгляді в адміністративних судах різних інстанцій, становлять податкові спори, що свідчить про складність податкового законодавства.

Станом на 1 грудня цього року в судах за участю територіальних органів ДФС Дніпропетровської області перебувало на розгляді майже 14 тис. справ різних категорій на загальну суму 9,3 млрд грн. Із розглянутих протягом року 2,5 тис. справ майже у 2 тис. винесено рішення на користь платників податків, що становить 75,8% від загальної кількості.

При цьому кількість таких справ збільшилася на 31%. «Таким чином, можна констатувати, що платники активно й ефективно використовують своє право на оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, — наголосив О.Басан.

Спори за позовами платників податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень переважно стосуються донарахування податку на прибуток та ПДВ. У більшості випадків предметом спору є операції, в яких фіктивні суб’єкти господарювання виступають як контрагенти платників податків або як посередники в процесі постачання товару.

Практика розгляду справ свідчить, що суди активно застосовують ст.11 Кодексу адміністративного судочинства, якою встановлено принцип офіційного з’ясування обставин справи. Враховуючи, що учасники податкових правовідносин, у тому числі представники органів контролю, не завжди приділяють цьому увагу або не мають можливості забезпечити наявність доказової бази, згідно із ч.5 ст.11 КАС суд повинен (а не має право) витребувати за власною ініціативою докази у справі.

Правова позиція Вищого адміністративного суду відносно формування податкового кредиту залишається незмінною та базується на нормах законодавства. Так, право на формування податкового кредиту з ПДВ виникає в результаті придбання товарів чи послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція повинна бути реальною, тобто здійсненою не формально, та мати наслідки в зміні складу активів платника податків. Якщо сторони довели правомірність чи неправомірність укладання та виконання угод і правильність визначення об’єкта оподаткування, пояснив О.Басан, справа може бути вирішена як на користь платника податків, так і на користь органу контролю.